15 травня в Кровненській сільській бібліотеці-філії КЗ «Публічна бібліотека Миколаївської сільської ради» відбулась зустріч, яку сміливо можна назвати величною. Це була зустріч із Жінками – з великої літери. І не лише тому, що кожна з них – берегиня українських традицій, а тому, що вони — носійки живої історії, пам’яті та краси.
Курсенко Валентина Павлівна — колишня вчителька історії та географії, родом із Курщини.
Любов Іванівна Мосейчук — все життя працювала у відділі кадрів агрофірми «Кровненська», родом із Житомирщини.
Олена Миколаївна Костіна — домогосподарка, родом із Миколаївщини.
Три долі. Три області. Три серця, об'єднані любов’ю до вишивки.
Свої перші хрестики вони виводили під пильним поглядом бабусиних чи маминих рук. Вишивали у світлі гасової лампи, іноді — ночами, бо вдень була робота, діти, город. Але те, що вкладалося в кожен стібок — любов до рідного, невмируща пам’ять роду, гідність і краса — важить більше, ніж просто орнамент на полотні.
Вони вишивають не заради моди. Але мода слідує за ними. Візерунки, що колись прикрашали весільні сорочки на Житомирщині, святкові рушники Миколаївщини чи сорочки Курщини, сьогодні — у новому осмисленні, із новими барвами — мандрують світами. Їхні вишиті роботи є в колекціях у Великій Британії, Італії, Німеччині, США, і, звісно ж, у серцях тих, хто зберігає родинну спадщину.
Вони — справжні майстрині, і водночас — вчительки для своїх онуків. Бо найвищий прояв любові — це передати те, що дала тобі мама і бабуся, далі.
Вишивка — це не просто нитка на полотні. Це голос пращурів, це зброя краси, це код нації.
І саме такі жінки, як Валентина Павлівна, Любов Іванівна та Олена Миколаївна — наші тилові героїні, які зберігають Україну в кожному хрестикові.
Ця надзвичайна зустріч відбулася завдяки бібліотекарці Олені Дем’яненко, яка з любов’ю та великою душею організувала захід.
Підтримати ініціативу завітали староста округу Ольга Хвостенко та заступник голови Миколаївської сільської ради Віктор Рябуха. Їхня присутність додала відчуття єдності поколінь, поваги до культури, до людей, які її створюють щодня.
Ми щиро дякуємо за цю зустріч. За їхню мудрість, за їхню працю, за їхню любов до України.
Пишаємося такими жінками. Захоплюємося. І вчимося.
Бо сила нашої нації — у пам’яті. А пам’ять — у вишивці.
З Днем вишиванки, Україно!
З Днем тих, хто вишиває майбутнє крізь покоління.
